Виконавче провадження / Банкрутство

Порушення справи про банкрутство породжує комплекс процесуальних правовідносин: провадження у справі, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення вимог кредиторів, припинення справи про банкрутство тощо, де не останню роль відіграє діяльність арбітражного керуючого. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) — це фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду. Головним завданням арбітражного керуючого є врегулювання, у встановленому Законом порядку, відносин між боржником та його кредиторами.

Одним з головних завдань суду в процедурі банкрутства є забезпечення умов для фінансового оздоровлення суб’єкта господарювання. Провадження у справах про банкрутство регламентується Господарським процесуальним кодексом України, Законом, ГК та іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство складається з таких стадій: подання заяви про порушення справи про банкрутство (ст. 7 Закону), порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 11 Закону), забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів (ст. 12 Закону), виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника (ст. 14 Закону), попереднє засідання господарського суду (ст. 15 Закону), проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів (ст. 16 Закону), винесення ухвали про санацію боржника, призначення керуючого санацією (ст. 17 Закону), продаж у процедурі санації майна боржника (ст. 19, 20 Закону), звіт керуючого санацією (ст. 21 Закону).

Отже, провадження у справах про банкрутство складається з процедур установлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора (кредиторів), що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення всіх можливих кредиторів і санаторів, розпорядження майном боржника, санації (коли остання можлива) або визнання боржника банкрутом. Останнім етапом провадження є процедура задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів банкрута. Усі зазначені процедури становлять цілісне і, практично, відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника. Тобто процедура банкрутства має суттєві відмінності від позовного провадження.

По-перше, під час провадження у справах про банкрутство застосовується переважна більшість норм, що містяться у Законі, а не норми процесуального права, які записані в Господарському процесуальному кодексі України й у даному разі мають додатковий характер.

По-друге, склад учасників у справах про банкрутство зовсім інший ніж склад учасників позовного провадження. На відміну від класичного складу учасників позовного провадження (відповідач, позивач, треті особи), у провадженні у справах про банкрутство, поряд зі сторонами — боржником і кредитором (комітетом кредиторів) — беруть чи можуть брати участь: арбітражний керуючий (розпорядник майна, ліквідатор), санатори (інвестори), власник майна, державний орган з питань банкрутства, орган місцевого самоврядування, Фонд державного майна України, трудовий колектив боржника.

Господарський суд, розглядаючи справи про банкрутство, по суті, не вирішує спору, так би мовити, у чистому вигляді, усі спори вже повинні бути розглянуті в позовному провадженні (безспірність вимог кредиторів). У справах про банкрутство господарський суд від імені держави та, за можливості, усунення всіх негативних наслідків, що можуть виникнути після ліквідації підприємства в разі банкрутства.

Тетяна Мельник-Кириленко

Реєстрація юридичних та фізичних осіб — підприємців

Функціонування та розвиток економіки в будь-якій країні формується багатьма чинниками, перш за все політичною та економічною стабільністю, наявністю ринкової інфраструктури, належним регуляторним становищем, цілісною системою законів. Для розвитку підприємництва в країні, уряд перш за все повинен створити умови для розвитку ринку за єдиними правилами, гарантувати всім суб’єктам підприємницької діяльності захист їх законних прав та інтересів у відносинах з іншими суб’єктами та органами влади. Перешкодами для ведення бізнесу підприємці вважають нестабільність законодавства, порушення умов конкуренції багатьма учасниками ринку, зменшення політичної стабільності та корупцію.

Продолжить

Трудове право

Трудове право займає одне з провідних місць серед галузей сучасного права України. Як ми знаємо, трудове право регулює відносини, які виникають при працевлаштуванні. Кожен громадянин, де б він не працював, зобов’язаний знати основи трудового права, щоб чітко організувати і здійснювати трудовий процес. Йому необхідно знати, як закон регулює діяльність органів управління, їх права і обов’язки, які акти і в якому порядку видають.

Продолжить

Медичне право / Фармацевтичне регулювання

На сьогоднішній день відбуваються серйозні зміни на ринку, а тому виникають нові питання, пов’язані з оголошенням будь-якої нової пандемії, з цінами на лікарські засоби, з реструктуризацією, яка сталася в Державній інспекції з контролю за якістю лікарських засобів. Також суттєво загострюється увага до фармацевтичних компаній з боку Антимонопольного комітету України. Кризу відчувають фармацевти — об’єм продажів у них впав, а не юристи. Ринкові та законодавчі пертурбації створюють для діяльності юристів, які працюють у цій галузі, новий простір. Власне кажучи, головний чинник того, що відбувається в фармацевтичній галузі — відсутність чіткої нормативної бази регулювання ринку з боку держави.

Продолжить

Лікарська таємниця. Декларація чи реальність?

Правила використання відомостей, що стосуються лікарської таємниці встановлюються ст. 286 Цивільного кодексу України, ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров´я», ст.46 Закону України «Про інформацію», ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Продолжить