«Проблеми розвитку транспортної системи в Україні та шляхи її вдосконалення»

Розв’язання пріоритетних завдань зовнішньоекономічної стратегії щодо приближення до світових стандартів та критеріїв оптимальних параметрів відкритості й прозорості вітчизняної економіки, інтегрування України у світовий економічний простір, поглиблення її співпраці з іншими державами пов’язане із відповідними транспортними забезпеченням.

Використання геостратегічного потенціалу України в умовах розвитку глобалізаційних процесів взаємодії в гуманітарній сфері, духовному забезпеченню особистості, а також створення реальних передумов вирішення основного геополітичного завдання нашої держави – вступу України до Європейського Союзу. Система державного регулювання має бути спрямована на розв’язання ключових завдань щодо вдосконалення законодавчої й організаційної бази реструктуризації, прискореного розвитку транспортної інфраструктури, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів, її інтегрування в транспортні системи Європи та Азії, Балтійського й Чорноморського регіонів відповідно до міжнародних стандартів.

Основними причинами, що стримують розвиток транспортного забезпечення у сфері зовнішньоекономічної діяльності України є:

- Невпорядкованість системи державного регулювання щодо контролю на кордоні та справляння зборів;

- Висока вартість послуг, що надаються митними брокерами, контрольними службами й транспортними терміналами;

- Численні бюрократичні перепони при оформленні міжнародних перевезень;

- Низька швидкість доставки пасажирів та вантажів;

- Несприятлива криміногенна обстановка;

- Брак комплексного й у тому числі інформаційного обслуговування на шляху здійснення міжнародних перевезень;

- Недостатність, а на окремих напрямках і відсутність комплексу нормативно-правових актів, що регулюють міжнародні перевезення та їх обслуговування. Затяжний період спаду промислового й сільськогосподарського виробництва, падіння життєвого рівня населення призвели до зменшення попиту на послуги транспорту, падіння обсягів перевезень та адекватне зниження доходів призвели до значного погіршення стану виробничо-технічної бази транспорту. Такий стан виробничої бази транспорту та шляхового господарства не може в перспективі повною мірою забезпечити потреби як у внутрішніх, так і в міжнародних перевезеннях у повному обсязі та з потрібною якістю. Особливо це стосується міжнародних перевезень, де на ринку транспортних послуг йде жорстока конкурентна боротьба.

Однією з проблем, які потребують невідкладного вирішення, є існуюча ще з 80-х років тенденція фізичного спрацювання і морального старіння інфраструктури транспорту і парку транспортних засобів, які пов’язані з порушенням норм відтворювального процесу. Для вирішення цієї проблеми необхідні:

- Зміна амортизаційної політики;

- Створення законодавче закріплених умов, що стимулюють приплив вітчизняних та іноземних інвестицій у транспортні інфраструктурні проекти (шляхи сполучення, термінали, порти, аеропорти, мости). Розвиток сучасних форм співробітництва держави з приватним сектором у фінансуванні транспортної інфраструктури (довгострокової оренди, концесій).

- Підвищення інвестиційної привабливості транспорту шляхом забезпечення розвитку конкурентного середовища в транспортному комплексі, реструктуризації та фінансового оздоровлення транспортних підприємств;

- Створення умов для стійкої економічної та технологічної інтеграції транспортного комплексу з основним вантажовідправниками для припливу на транспорт капіталу з секторів економіки, що обслуговуються транспортом;

- Забезпечення погодженого розвитку транспорту з галузями судно-, автомобіле- і авіабудування, з виробниками засобів навантаження, пакетування й контейнеризації та застосування взаємовигідних схем постачання транспортних засобів і устаткування.

Потужної підтримки в оздоровленні транспорту, слід очікувати від широкого використання транспортних комунікацій України, що забезпечить отримання значних валютних надходжень від експорту транспортних послуг. Україна змінила характер транспортно-економічних зв’язків у державі, трансформувавши основну їх частину в категорію зовнішньоекономічних факторів: експортних, імпортних та транзитних. Міждержавний транзит через українську територію - це великий, але досі нереалізований національний ресурс. Поряд з підвищеною швидкістю доставки, перевагою транзиту через Україну є те, що для його здійснення немає необхідності будувати в більшому обсягу нові залізничні колії, автомагістралі, порти, транспортні прикордонні переходи й термінали. Існуючі комунікації зберігають достатній запас пропускної спроможності.

Отже, фактично Україна вже має працюючу, хоча й не на повну потужність, систему транзитних коридорів, тоді як конкуренти ще повинні створити такі коридори. Залізничні транспортні коридори мають можливості пропускати потоки поїздів удвічі більші від тих, що виконуються; автомобільні шляхи теж мають резерви попуску додаткових потоків автотранспортних засобів. З огляду на резерви провізних та пропускних спроможностей, Україна має всі технічні та технологічні можливості залучити додаткові обсяги транзитних вантажопотоків і завдяки цьому одержати такі необхідні валютні надходження до державного бюджету. Майже сто відсотків транзитних потоків входить в Україну через залізничні переходи, автомобільні транзитні перевезення в основному здійснюються автомагістралями, що проходять за напрямками: захід України – Росія, Бєларусь; морські порти України – Ростов, Кавказ, Молдова-Росія та інш. До номенклатури вантажів входять продукти харчування, одяг, взуття, меблі, фармацевтична продукція, контейнерні вантажі, в тому числі з тих, прибули через морські порти. В найближчій перспективі використання українських транспортних комунікацій для транзитних перевезень вантажів стане одним із пріоритетів транспортної політики України. У плані здійснення стратегії економічної інтеграції з ЄС Україна приєдналася до ряду Міжнародних конвенцій та багатосторонніх угод у галузі транспорту. Міністерством транспорту України підготовлено та узгоджено всі матеріали щодо приєднання до Європейської угоди про міжнародні шляхові перевезення небезпечних вантажів, розробляються питання приєднання до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні перевезення. З метою налагодження стабільного транспортного шляху з Європи до Азії через територію України, Грузії і Азербайджану наприкінці 1996р. підписано тристоронню Угоду між урядами України, Грузії та Азербайджанської Республіки про створення й функціонування міжнародного Євро-Азіатського транспортного коридора Іллічівськ-Поті-Тбілісі-Баку. З того часу почала діяти автомобільна поромна переправа Іллічівськ-Поті, а з 1998р. – залізнична поромна переправа Іллічівськ-Батумі.

Реструктуризація транспортного комплексу України, його поетапна інтеграція до загальноєвропейської та світової транспортної системи шляхом розвитку міжнародних транспортних коридорів, крім отримання додаткових прямих доходів, стимулюватиме надходження іноземного капіталу, вдосконалення транспортних технологій, загальне поліпшення національної транспортної інфраструктури. Транзитні проекти дадуть стимул економічному розвитку регіонів, створять тисячі нових робочих місць. Широке використання транзитного потенціалу України – це одне з центральних питань державної транспортної політики і важливий фактор вибору позиції України у світовій економічній та політичній системі.

 

З повагою,
Ольга Штундер
Керівник відділу по стягненню дебіторської заборгованості
Юридичної компанії LEOPartners